Прутки й поковки з корозійностійкої сталі в загартованому стані призначені для виготовлення деталей, що працюють в агресивних середовищах.

Застосування загартованої й корозійностійкої сталі в машинобудуванні дозволяє знизити енергоємність і трудомісткість при виробництві деталей.

Останнім часом спостерігається збільшення використання низьковуглецевих корозійностійких сталей і сплавів в хімічній, кріогенній, харчовій і легкій промисловості, що обумовлено їхньою високою стійкістю в агресивних середовищах.

Низьковуглецеві корозійностійкі марки сталі застосовуються для виготовлення зварного устаткування і трубопроводів, що працюють у контакті з азотною кислотою і аміачною селітрою, призначені для виготовлення основних вузлів устаткування для синтезу карбаміду і капролактаму, працюючих в киплячій фосфорній і 10% оцтовій кислотах, сірчанокислих середовищах.

Троси з нержавіючої сталі використовуються в тих ситуаціях, де не повинна мати місця корозія, а також при роботі в умовах високих температур, наприклад, в яхтовому спорті, авіації, хімічній і харчовій галузі.

Незважаючи на відносно невеликий обсяг виробництва, нержавіючі сталі у ряді випадків практично є галузеутворюючим матеріалом. Наприклад, розвиток таких галузей як авіакосмічна, нафтохімічна, харчова, медична і побутова прямо залежить від ринку нержавіючих сталей.

Нержавіюча сталь застосовується в сільгоспмашинобудуванні, вагонобудуванні, автомобілебудуванні, в авіакосмічній, нафтохімічній, медичній, харчовій промисловості (в т.ч. виноробній промисловості для перекачування вин, фруктових соків, виноматеріалів), при виробництві інструменту складної конфігурації (наприклад, ножів для обробки шкіри), в атомному машинобудуванні, в енергетичному машинобудуванні, в дизайні та оформленні, в суднобудуванні, на заводах капітального ремонту транспорту, у виробництві побутової техніки.

Корозійностійкі сталі - це сталі, які не окислюються в агресивному середовищі (пара, кислота, сіль та інші хімічні речовини).

Корозійна стійкість сталей пояснюється утворенням на поверхні металу дуже тонких плівок складних оксидів, які щільно прилягають до поверхні металу і перешкоджають проникненню агресивних речовин у глибину металу. Такі плівки називають пасивними, а процес їх утворення - пасивацією.

Корозійностійкі сталі здатні до самопасивації. Порушення плівки пасивації на них легко відновлюється. Усі корозійностійкі сталі розділені на дві групи: хромисті і хромонікелеві.

Хромисті сталі з низьким вмістом вуглецю (менше 0,1%) і з високим вмістом хрому (більше 15%) є феритними і загартуванню не піддаються.

Інші хромисті сталі піддають загартуванню з невисоким відпуском для набуття антикорозійних властивостей. Хромонікелеві сталі мають структуру аустеніту. Ці сталі мають хорошу стійкість в різних кислотах.

Основним недоліком цих сталей є схильність до міжкристалітної корозії. Стійкість проти міжкристалітної корозії досягається загартуванням цих сталей при температурі 900-10000С з охолодженням у воді або на повітрі. Чутливість сталі до міжкристалітної корозії істотно знижується при введенні в сталь 0,6 - 0,8 % титану.

Зниженню схильності до міжкристалітної корозії сприяє зменшення вмісту вуглецю в сталі. Для зв'язування вуглецю в стійкі карбіди вводять невеликі добавки ніобію, проте при введенні ніобію можливе утворення феритної фази.

Додавання кремнію робить аустенітні сталі міцнішими і пружними.